Мій край в огні

Що для людини найдорожче? Звісно це здоров’я, щастя,коли є гарна робота, яка приносить задоволення. А ще для всіх і для кожного - головне, щоб був мир на землі. 22 березня члени клубу «Краєзнавець» зібрались на чергове засідання хронограф «Мій край в огні», щоб згадати про буремні роки, коли нашу землю охопило горе, назва якому - війна.

Бібліотекар Рядних І.Л. розповіла про далекий 1920 рік, коли була Громадянська війна. На території поблизу Каховки був створений Каховський плацдарм. Тяжкі і виснажливі бої були і втрат було багато…

А згодом на нашу землю прийшла ще одна біда - Друга світова війна.

       Мирну, творчу працю людей було перервано 22 червня 1941 року фашистською Німеччиною, яка віроломно, без оголошення війни, напала на Радянський Союз. Вже в перші дні війни до військових комісаріатів надійшли сотні й тисячі заяв від трудящих Херсонщини з проханням відправити їх на фронт.

      Тих, що пішли з виробництва до лав діючої армії, замінили жінки, дівчата й підлітки. Вживали невідкладні заходи для перебудови життя на воєнний лад, а з наближенням ворога — для евакуації населення, промислових підприємств, тракторного парку і громадської худоби. Так група робітників радгоспів Бериславського району перегнала великий гурт худоби — 2600 голів — аж за Дон. Перемогу кували, як на фронті, так і в тилу. Підпільники, партизани також робили все для Перемоги Тяжкі були чотири роки, аж поки не прийшла на Херсонщину Перемога.

       На території міської ради Нової Каховки  споруджено більше 20  пам’ятників, які нагадують про нашу минулу історію і не дають згаснути історичній пам’яті.

Згадали і про бойові дії, які проходять на сході нашої країни  в зоні АТО. Хвилиною мовчання пом’янули Героїв України, наших земляків.

Підгорний Сергій Анатолійович (06.12.1970 – 18.08. 2014)

Атаманчук Роман Віталійович (10.12.1992 – 29.08. 2014)

Кісловський Віктор Олександрович (20.10 1969 – 14.09. 2014)

Гребінський Олег Вільямович (03.07.1971 -29.08.2014)

Перепелиця Денис Сергійович (13.04.1989-19.05.2015)

Гавриленко Роман Миколайович (05.03.1979-29.05.2016)

Вахненко Валерій ( 19.02.1957 - 27.10.2016)

       Ці імена назавжди ввійдуть в історію, як приклад мужності і відваги. Важко, дуже важко говорити про смерть. Тільки сьогодні людина жила, мала сім’ю, сподівалася на майбутнє…і пустеля… невичерпне горе.

 Ця війна не в далекій країні,

 Не в Іраку чи десь там в Чечні,

 А в вишневій моїй Україні.

       Пройдуть роки, пройдуть століття, але і нові покоління будуть зберігати святу пам'ять про героїв України, героїв нашого з вами часу.

        Інші, але такі рідні. Вас, Герої, чекаємо, віримо у святу вашу перемогу. Слава Україні! Слава Героям! Вовіки слава!