Огляд «Зігріває душі всіх – добрий сміх»

5 вересня виповнюється  85 років від дня народження В.М.Нижеголенко - поетеси, прозаїка, гумористки. Нажаль, земний та творчий шлях Валентини Михайлівни обірвався 28 січня 2017 року, але її літературна творчість завоювала прихильність та визнання читачів будь-якого віку.

Знайомство з книжками письменниці-землячки відбулося 3 вересня у дитячому відділі міської бібліотеки №2. Огляд «Зігріває душі всіх – добрий сміх» ознайомив юних читайликів з творами, які були написані саме для них. 

Щоб більше наших читачів мали змогу познайомитися з творчістю нашої талановитої землячки, пропонуємо також онлайн-огляд, який можна подивитись за цим посиланням:

https://youtu.be/mC_0qoz5xQM

Народилася таврійська письменниця 5 вересня 1936 року в селянській родині в селі Дніпряни (кол. Британи) Каховського району на Херсонщині. Пережила війну, голод, вивчилась і стала бібліотекарем.

Валентина Михайлівна писала вірші, оповідання та казки для дітей, сценарії народних свят та різноманітних дитячих масових заходів. Жодна історія або пригода, що змальовувалася у дитячій книжці не вигадана, а була віддзеркаленням реальних подій.

ЇЇ прозові і поетичні твори для дітей і дорослих – своєрідне джерело натхнення. У багатьох з них постає образ рідного краю, дорогої серцю Каховщини, України в цілому.

Вони пробуджують почуття відповідальності за свої вчинки, вчать добру і справедливості. Дитячі мініатюри В.Нижеголенко писані легко й задушевно, ніби виспівані з глибини серця. Вони просто випромінюють любов і тепло, перейняті співпереживанням і доброю посмішкою. Значну частину своїх творів для юних читачів В.Нижеголенко вирішує у жанрі сатири та гумору (такі, як “Серце в п’яти заховалось”, “Людиноскоп” та ін.). Адже оздоровлююча сила сміху часто буває значно ефективнішою, аніж довготривалі нотації та нарікання з боку вихователів.

Валентина Михайлівна любила свою золотаву, смаглолицю Таврію. Тут народилась, виросла, вчилась і працювала  більше сорока років у чудовому Книгограді, а їх у неї за все життя було два - Сергіївська сільська бібліотека, що на Каховщині, і Херсонська обласна бібліотека для дітей  ім. Дніпрової Чайки. Керувала дитячими літературними гуртками «Паросток», «Первоцвіт» та «Пролісок». Із 1994 року – член херсонського літературно-мистецького гурту «Малючок Степовичок», та лауреат премії ім. Миколи Куліша. У 2002 році її прийняли до Національної спілки письменників України.
     Не шукала щастя за морями-океанами, бо серцем відчувала, що вдома, на Херсонщині, і сонце світить яскравіше, і хліб рум'яніший та запашніший, і вода смачніша, і люди добріші.
     Вважала, що їй і в житті поталанило, бо працювала бібліотекарем, а це означає, що  завжди серед людей, серед величезного, безцінного і невичерпного багатства - книг, і у курсі всіх подій.
     Її змалечку тягло, ніби магнітом, у бібліотеку. Тут вона набиралася знань, знайшла перше кохання і свою долю, тут відчула насолоду і силу рідного слова. Книжковий храм, бібліотека стала її життям:

Бібліотека - мій бальзам,
       Життя своє їй присвятила.
    Вона мені, як рідний дім,
         Завжди жадана, люба, мила.

Запрошуємо до читання творів української письменниці Нижеголенко Валентини Михайлівни.