«У дзеркалі слова»

          Крокуючи Херсонщиною клуб «Краєзнавець» не міг не згадати Миколу Гуровича Куліша, який народився 6 грудня 1892 року в селі Чаплинка Херсонської області.   Постать для Херсонщини– непересічна. Літературний вечір «У дзеркалі слова» познайомив членів клубу з яскравим представником “розстріляного відродження”, глибокодумним, волелюбним, хоробрим митцем, що понад усе любив людей рідної землі. Його іменем названий Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр, а також вулиці у декількох містах України, серед яких – Дніпро та Львів.

       Але що ми, херсонці, знаємо, про життя, а головне про смерть, видатного земляка? Чи замислюємося над тим, що він загинув за безмежну любов та співчуття до стражденного простого люду, замученого сталінським режимом? Чи усвідомлюємо вагу цієї втрати?

        Так, причина знищення Куліша – досить банальна для 30-х років минулого століття: літературний опір Голодомору і червоному терору. Банальна, бо боротьба Радянського Союзу з людьми, які вміють мислити, призвела до винищення української інтелігенції як такої.

    Микола Куліш - один з найяскравіших та найбільш оригінальних українських драматургів першої половини минулого століття. Розквіт його творчої активності припав на 20-ті - початок 30-х років - період відродження, розвитку та трагедії України. М.Куліш - один з засновників української модерної драматургії. Його п'єси нічим не поступаються кращим світовим зразкам. Їх постановка у "Березолі" Леся Курбаса дала можливість двом корифеям українського театру в синтезі тексту і режисерського таланту показати найболючіші проблеми тих років.

3 листопада 1937 року Миколу Куліша розстріляли разом із великою групою української інтелігенції у  лісі під Сандармохом (Карелія),у складі «Соловецького етапу», в якому перебувало 1111 осіб.

Микола Куліш був реабілітований 4 серпня 1956 за відсутністю складу злочину. Та, на жаль, жодна реабілітація не в змозі повернути час назад і віддати нам наше, залишивши серед живих геніїв і просвітників, жорстоко відібраних у народу, який так потребує світла і світил.

«Мрій! Читай! Досягай!»

   5 грудня відзначається Міжнародний день волонтера. Бібліотекарі дитячого відділу міської бібліотеки №2 відвідали ЗОШ №10 і СЗОШ №8 аби розповісти учням 5-х та 6-х класів про часи виникнення волонтерського руху, про те, що волонтерство засновується на добровільності, співчутті, глибокій повазі до всіх людей. Волонтери присвячують свій вільний час суспільним справам, не чекаючи винагороди. Дуже часто ризикують своїм життям, беручи участь у ліквідації наслідків глобальних катастроф. Все це зараз відомо дітям, але не всі учні знають, що бібліотеки також використовують ідеї волонтерства. Тому бібліотекарі підготували листівки для дітей і запросили долучитися до волонтерської бригади, яка приймає участь у бібліотечній акції на підтримку дитячого читання «Мрій! Читай! Досягай!» аби прищепити малечі любов до книги.

Злочин без кари

Про біль, про муки, пам'ятайте, люди!

Далекий 33-й рік…

В останню суботу листопада вся Україна вшановує пам'ять жертв Голодомору 1932-1933 рр. Повсюди проходять панахиди в пам'ять про загиблих від насильницької голодної смерті. Напередодні цього дня в бібліотеці СЗОШ №8 для учнів  10-А класу  (кл. керівник Карпюк Т.А.) був проведений вечір - пам’яті  «Злочин без кари». Бібліотекар Ірина Рядних донесла до учнів інформацію про те, яку страшну трагедію пережила Україна в ті роки.

       Присутнім був презентований відеофільм «Голод 33-го», у якому були представлені архівні документи, ілюстровані матеріали та спогади очевидців тієї страшної трагедії. Наприкінці заходу був проведений огляд літератури «І пам’яті свіча не згасне…», під час якого бібліотекар ознайомила присутніх з книжковими виданнями, у яких міститься інформація про голодомор в Україні.

Для більш глибокого розкриття теми в бібліотеці  була оформлена виставка-реквієм «Вже стільки років промайнуло, а біль у серці б’є і б’є …»

На вшанування світлої пам’яті жертв голодомору в Україні 1932 - 1933 роках оголошено хвилину скорботи. Хай ця хвилина для громадян нашої незалежної держави, співвітчизників за кордоном, для всіх людей доброї волі й чистої совісті стане актом поминальним, жестом покаяння і перестороги. Хай у кожному місті й селі, в кожній оселі, в кожній родині старий і малий схилить голову перед пам’яттю невинно убієнних голодом-геноцидом, уклінно припаде до їхніх могил, поставить свічку перед образом Божим. Хай ця хвилина увійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла.

Поштова скринька довіри

Щаслива людина, яка дарує щастя багатьом людям.

                                               Дені Дідро

На нашій планеті Земля величезна кількість країн. Кожна країна особлива і жителі теж особливі. Ми різні, зовсім не схожі один на одного. У нас різний колір шкіри, ми говоримо на різних мовах, у нас різні звичаї і традиції.  Але всі ми єдині в одному - ми люди. Люди на світло народжуються різними: несхожими, своєрідними. Щоб інших ти зміг розуміти, потрібно терпіння в собі виховати. Потрібно з добром до людей в будинок приходити, дружбу, любов у своєму серці зберігати!

Але не тільки на свята потрібно бути веселими та дружніми, а зберігати дух співробітництва та партнерства, бути готовим миритися з чужою думкою і в повсякденному житті. Це і є - толерантність.

     Міжнаро́дний день толера́нтності — відзначається 16 листопада в усьому світі. Його запровадили у 1995 за рішенням ЮНЕСКО. Саме цього дня ухвалили Декларацію принципів терпимості. У ній йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етнічної належності чи кольору шкіри.

       17 листопада до міської бібліотеки №2 на бесіду-диспут «Поштова скринька довіри» прийшли учні 9 «А» класу ЗОШ №10.

Учні послухали притчі, легенди  та вислови про толерантність. Прийняли участь у асоціативних вправах. У формі бесіди-диспуту прийшли до висновку, щоб досягти успіху в житті, не витрачати сил на конфлікти, «побутові війни», доцільно сформувати в собі толерантність як рису характеру.

Толерантне ставлення до всього

Збереже, врятує і спасе,

Допоможе вгледить перемогу,

Допоможе витримати все.

Откуда такая нежность....

Моим стихам, как драгоценным винам,

Настанет свой черед.

                                   М. И. Цветаева

27 жовтня до міської бібліотеки №2 прийшли учні 9 Б класу ЗОШ №10. Літературний салон присвячений Марині Іванівні Цвєтаєвій-драматургу,прозаїку, одній із самих відомих російських поетес, трагічна, сповнена злетів і падінь доля, якої не припиняє хвилювати свідомість читачів та дослідників її творчості.

      Спадщина Марини Цвєтаєвої велика і важко оглядна. Серед створеного Цвєтаєвою, крім лірики — сімнадцять поем, вісім віршованих драм, автобіографічна, мемуарна, історико-літературна і філолофсько-критична проза.

Її не впишеш у рамки літературної течії, межу історичного відрізка. Вона надзвичайно своєрідна і завжди стоїть окремо. Одним близька її рання лірика, іншим — ліричні поеми; хтось надає перевагу поемам — казкам з їх могутнім фальклорним розливом; деякі стануть шанувальниками перейнятих сучасним звучанням трагедій на античні сюжети; комусь виявиться ближче філософська лірика 20-х років, інші дадуть перевагу пpозі чи литеpатуpним письменам, які вібрали в себе неповтоpність художнього світосприйняття Цвєтаєвої. Однак все нею написане об'єднує пронизлива сила духу.

      Багато зі своїх віршів Цвєтаєва присвячує поетам сучасникам: Ахматовій, Блоку, Маяковському, Ефрону.

...В певучем гpаде моем купола гоpят,

И Спаса светлого славит слепец бpодячий...

— И я даpю тебе свой колокольный гpад, Ахматова! — и сеpдце свое в пpидачу.

Учні прослухали про життєвий і творчій шлях М.Цвєтаєвої.

       З задоволенням переглянули відео-кліпи пісень на вірші поетеси - «Монолог» у виконанні Лоліти та «Мне нравится, что вы больны не мной» у виконанні А.Пугачової.

Про моторошну жорстокість і несправедливість долі М.Цвєтаєвої краще і коротше всіх сказала Марія Петрових:

Не приголубили, не отогрели,
Гибель твою отвратить не сумели,
Неискупаемый смертный грех
Так и остался на всех, на всех.
Господи, как ты была одинока!
Приноровлялась к жизни жестокой…

Сил не хватает помнить про это.
Вечно в работе, всегда в нищете,
Вечно в полёте… О, путь поэта!
Время не то и люди не те.

                                          1975

Після зустрічі сподіваємось, що кожен з учнів захоче досконаліше дізнатись про творчість видатної особистості-Марину Цвєтаєву. 

Зустріч з письменником

Ще в повітрі вітає ювілейний настрій, святкові кульки і осінні барви квітів радують око, а місцева бібліотека №2 знову зустрічає гостей.

       18 жовтня до бібліотеки завітав член спілки письменників та журналістів України Л.В.Марченко. На зустріч прийшли колеги бібліотекарі та наші читачі-любителі художнього слова.

Письменника представила його колега, член спілки журналістів України Тетяна Пустова. І хоча це не перша зустріч з Леонідом Володимировичем, та кожного разу письменник вражає своїм талантом. Адже тільки за цей рік вийшло з друку 7 книг.

     Дуже цікава розповідь-презентація сподобалась всім гостям. Що для автора приємно-книжки розійшлися, як гарячі пиріжки. Письменник ще й кожному підписав свої книги. Отримала в подарунок книги і міська бібліотека №2.

     Тож творчої вам наснаги Леоніде Володимировичу і до нових зустрічей!

60 років книжкового задоволення!

Ювілей… невеличке слово, а яке неосяжне наповнення воно має. Особливо коли ювілей особистий…Скільки клопоту, приготувань,хвилювань. А все для того, щоб зробити цей день яскравим, незабутнім. Все для того, щоб було  справжнє свято.

       І  ось цей день настав…

       Поздоровити  нас прийшло багато гостей - міський голова Володимир Коваленко, начальник відділу культури та туризму Наталя Зарудна, директор Новокаховської ЦБС Людмила Петрова, депутати міськради Віталій Перетятько, Сергій Хоменко, Олександр Афанасьєв, Олена Михайлова, Наталя Марченко, колеги та наші улюблені читачі.

     Для гостей ми підготували веселу програму, в якій було все - і жива телеграма, і справжній Остап Бендер, Бабки–Йожки з мітлами, і вірші про книгу в стилі Маяковського.

А ляльковим бібліо-теремом ми представили гостям наш колектив. 

Надовго запам’ятались гостям і вишукані, відверті ведучі Гуменна Вікторія і Кузьменко Ігор.

 А запальна самба не залишила байдужими нікого.

 Справжнім святом для всіх присутніх був виступ-поздоровлення дітей з «КЗ Новокаховської дитячої школи мистецтв» керівник Тюкалова Олена.

     Володимир Коваленко подарував сертифікат на 40 стільців та пообіцяв вирішити питання з опаленням. А поки ми без опалення ми з радістю прийняли чайник в подарунок від колег. Наталя Зарудна та Людмила Петрова  відзначили наше старання в роботі і ми з вдячністю отримали Грамоти.

     А який ювілей без  святкового торту. Тож після ювілею запросили всіх ще й на фуршет.

      Свята закінчуються, але так і хочеться сказати – далі буде. Тож до нових зустрічей!!!